Батьки з тремтінням ставляться до перших слів, вимовленими малюком. І чекають, що незабаром за ними з’явиться і зв’язкова мова, але не завжди виходить так. Дитина вперто не хоче говорити, видає лише незв’язні звуки і мукає, показуючи пальцем. Що ж робити в такій ситуації, коли починати турбуватися і йти на прийом до спеціаліста, а в яких випадках можна ще почекати?
Часто буває так, що дитина не говорить в 2 і навіть 3 роки,- розповідає лікар-педіатр Ніна Оксютович. Принаймні так, як від неї того очікують батьки чи їх родичі. Більшість видань і статей, присвячених формуванню мовлення у дітей до 3-х років, розповідають про певні норми при розвитку цієї важливої для будь-якої людини навички. Але іноді трапляється, що малюк починає розмовляти пізніше, ніж його однолітки і це є цілком нормальним. Давайте розберемося, чому деякі діти починають говорити пізніше своїх однолітків, як їм допомогти, в яких випадках потрібно вживати термінових заходів.
Мами часто запитують мене, чи правда, що хлопчики починають пізніше говорити,- продовжує розповідь Ніна Тодотівна.
Якщо розглянути це питання з біологічної точки зору, то воно виходить з особливості формування головного мозку представників різної статі. Мозок людини складається з двох півкуль, кожна з яких відповідає за конкретні функції. Але для рівномірного розвитку мови і інших навичок необхідно, щоб обидві частини обмінювалися інформацією між собою. Доріжкою для інформації між двома половинами головного мозку є пучок нервових волокон, який у дівчаток спочатку більший, ніж у хлопчиків. Через це у деяких представників чоловічої статі відзначається відставання від загальних норм, в середньому до 4-х місяців.
Це не страшно і не говорить про якісь відхилення. Так розпорядилася природа. Така відмінність помітна тільки в перші три роки життя. Згодом, при відсутності негативних чинників, хлопчики розвиваються на рівних з дівчатками.
Крім біологічних особливостей, на формування мови можуть вплинути й інші фактори, які впливають на дітей однаково.
Дайвайте розглянемо причини, чому дитина не починає говорити до певного віку, пропонує лікар-педіатр.
Причини, чому дитина не говорить в 2 чи 3 роки, можуть бути соціальними і біологічними. Якщо соціальні можливо змінити, то для усунення біологічних факторів часто потрібна додаткова допомога медиків.
Соціальні причини
Несприятливе середовище для розвитку навичок мови. Ця причина характерна для сімей, де батьки мало спілкуються зі своєю дитиною і між собою. Звернення до малюка відбувається час від часу, направлено тільки на задоволення базових потреб. У крихітки не формується розуміння в необхідності опанування мовою. Щоб виправити ситуацію, необхідно переглянути відносини в сім’ї між подружжям і дитиною. У більшості випадків варто просто збагатити мову, спрямовану безпосередньо на дитину, віршованими формами, обговоренням навколишнього світу і подій;
Часті хвороби. Якщо малюк постійно хворіє, регулярно знаходиться в ізоляції від зовнішнього світу внаслідок слабкого здоров’я, йому не вистачає руху і різноманітності в діях. Батьки, які прагнуть вирішити складну ситуацію, іноді роблять помилку. Прагнучи захистити малюка від складнощів, вони не дозволяють йому вивчати довколишній простір, намагаються вгадати кожне бажання. В таких умовах природна допитливість згасає, а необхідність розвивати мову відпадає;
Жорстоке поводження. Діти дуже сильно реагують на фізичне і психологічне насильство, замикаються в собі. Найчастіше таке асоціальне поводження з дитиною супроводжується повною відсутністю педагогічної роботи, вимагає термінового втручання ззовні.
Педагогічна занедбаність. Деякі батьки перекладають роль у вихованні і навчанні дитини на майбутніх вихователів і вчителів. Сподіваючись на закладені від природи здібності до освоєння навколишнього світу, не докладають жодних спроб до навчання і розвитку власних дітей. Найчастіше можна почути, що необхідне крихітка засвоїть, коли піде в садок, школу, де з ним будуть займатися педагоги. Хибність суджень іноді формується і на базі відсутності загальних знань про підходи до навчання зовсім маленьких дітей, небажання зрозуміти, яким чином допомогти навчитися.
Білінгвізм. Діти, яких з маленького віку починають навчати двом і більше мовам, не застосовуючи правильних педагогічних технологій, проявляють схильність до повільного засвоєння необхідних мовних навичок. Успіх білінгвістичного навчання будується на звичайних методах розвитку мови, що не завжди враховується батьками.
Емоційний стрес. Іноді причиною, чому дитина не говорить, може стати подія або серія подій, які викликають у дитини переляк, емоційний розлад, підсвідомі страхи і т.д. Корекція розвитку мови у таких дітей повинна відбуватися за допомогою фахівця психолога і логопеда. В першу чергу необхідно подолати підсвідомі блокування, страхи.
Гіперопіка. Багато дорослих, які прагнуть допомогти у всьому своїй дитині, іноді перегинають палицю і починають жити за карапуза. Така поведінка призводить до загального сповільнення розвитку, так як малюкові не потрібно докладати зусиль для досягнення бажаного. Прагнення допомагати в усьому, передбачати бажання і потурати примхам, крім затримки розвитку, загрожує більш складними психічними відхиленнями: формуванням неправильної картини світу, відсутністю мотивації в навчанні, досягнення успіху в житті.
Надмірно завантажене інформаційне середовище. Якщо дитину оточує постійно завантажене різноманітною інформацією середовище (телевізор, радіо), то поступово вона припиняє сприймати звуки, які чує, і фільтрувати навколишній світ. Вона відсторонюється, замикається. Для концентрації на певній дії малюку доводиться відключати сприйняття навколишнього світу, витрачати зайві сили для якісного заняття.
Біологічні причини затримки розвитку мови
Спадковість. Діти в більшості випадків, при відсутності інших причин, починають говорити в той же вік, що й їхні батьки чи родичі. Якщо батько або мати заговорили пізно, то висока ймовірність, що дитина буде трохи відставати від норм розвитку. Це не є патологією і не вимагає втручання, допомагайте малюкові освоювати складні для нього моменти, і коли прийде час все нормалізується.
Особливості слуху, туговухість. На жаль, все більше дітей з народження мають різні патології слуху або слухового проходу. Не завжди їх можна відразу виявити, тому важливо уважно стежити за розвитком мовних здібностей малюка до року, при найменших підозрах на знижену реакцію на звуки необхідно звернутися до педіатра;
Наслідок хвороби або травми в ранньому віці. Затримки розвитку мови трапляються після перенесених або вроджених захворювань в ранньому віці, які дають навантаження або впливають на розвиток головного мозку. Вирішення питання про відновлення необхідних функцій лежить в області медицини.
Хвороба матері під час вагітності. На здатність малюка до своєчасного освоєння рідної мови впливають складні захворювання та застуди, лікування яких проходило із застосуванням лікарських засобів. У більшості випадків майбутню попереджають про можливі наслідки, роблять відповідні записи у виписці малюка.
Загальне відставання в розвитку. Іноді відставання в розвитку мови супроводжують неврологічні захворювання або складності в освоєнні інших навичок. Тактику роботи з такими дітьми розробляють разом з педіатрами, психологами та іншими фахівцями.
Виявити причину відставання важливо якомога раніше, щоб своєчасно вжити необхідних заходів або звернутися за допомогою до педіатра або логопеда. Уважне ставлення, підтримка в подоланні складних моментів допомагають виправити більшу частину проблем.
Головне, любіть своїх дітей, турбуйтеся про них і пам’ятайте, що кожна дитина – неповторна!!!
Наступного разу я розповім що робити, якщо дитина мовчун, дам поради та рекомендації до дії.
Ніна Тодотівна Оксютович, лікар-педіатр КНП”МЦПМСД”ММР
